заговорювати — див. заговорити … Словник синонімів української мови
заговорювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
заговорити — заговорювати (почати розмову, звертаючись до когось), забалакати, забалакувати, загомоніти; обізватися, обзиватися, окликнутися, окликатися (звернутися з розмовою, запитанням тощо) … Словник синонімів української мови
заговорити — див. заговорювати … Український тлумачний словник
заговорювання — я, с. Дія за знач. заговорювати, заговорюватися … Український тлумачний словник
займати — а/ю, а/єш, недок., зайня/ти і діал. займи/ти, займу/, за/ймеш, док., перех. 1) Брати, обирати що небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де небудь. || Захоплювати який небудь населений пункт, територію,… … Український тлумачний словник
замовляти — я/ю, я/єш, недок., замо/вити, влю, виш; мн. замо/влять; док. 1) перех. Доручати кому небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що небудь у певний, наперед визначений строк. || Просити принести які небудь страви або напої в їдальні,… … Український тлумачний словник
зачіпати — а/ю, а/єш, недок., зачепи/ти, еплю/, е/пиш; мн. заче/плять; док., перех., чим і без додатка. 1) Торкатися, доторкуватися до кого , чого небудь, штовхати когось, щось під час руху. || Ненароком або навмисне ударяти, бити кого небудь, завдавати… … Український тлумачний словник
чіпати — а/ю, а/єш, недок., перех., чим і без додатка. 1) Торкатися, доторкатися до кого , чого небудь; зачіпати за щось. 2) перев. із запереч. не. Брати в руки, переміщати, рухати що небудь; брати для використання. || перен. Пускати в обіг, витрачати. 3) … Український тлумачний словник
заґадувати — дую, дуєш, Пт. Заговорювати, починати розмову … Словник лемківскої говірки
